Лабораторія проводить дослідження з біоенергетичними культурами (сорго, цукрові буряки, міскантус, світчграс, верба енергетична, павловнія), а також в багатофакторному стаціонарному досліді та тимчасових дослідах.

В стаціонарному досліді для конкретних грунтово-кліматичних умов Лісостепу України вивчаються:
- технології вирощування сільськогосподарських культур різних сівозмін багатофакторного стаціонарного досліду та вивчення закономірності їх росту і розвитку залежно від агротехніки вирощування і агрохімічних показників грунту в умовах Центрального Лісостепу України;

- наукові основи регулювання продуктивної вологи в умовах зміни клімату для підвищення стійкості і продуктивності агроекосистем зони Лісостепу;

- біологічніоснови відтворення природних процесів та функцій чорноземних грунтів в умовах глобального потепління;

- особливості зміни родючості грунту за довготривалого антропогенного наван-таження в агроекосистемах Лісостепу в умовах кліматичних змін;

- міскантусу від схеми садіння ( 20, 15, 10 тис. рослин/га ), маси ризомів ( 30, 60, 90 г ), добрив ( без добрив, N₆₀ P₂₅ K₃₀, N₁₂₀ P₅₀ K₆₀ ), строків садіння ( ІІІ декада вересня, ІІ декада жовтня, ІІ декада квітня, І декада травня ), схеми садіння ( 28,5; 20,0 тис. рослин/га ) і способів вирощування ( звичайний, з нарізанням гребенів );

- технологія вирощування сорго зернового, закономірності росту і розвитку рослин залежно від грунтово-кліматичних умов вирощування та різних груп стиглості сортів (ранньостиглий, середньостиглий, пізньостиглий);

- павловнії від сортових особливостей (павловнія Клон 112, павловнія повстиста ( tomentosa P.), строків садіння рослин (ІІ декада травня, І декада червня), способів садіння (4 х 4 м (625 шт./га), 4 х 3 м (833 шт./га)) на її ріст і продуктивність;

- один з елементів розроблення інтелектуальної системи потокового визначен-ня агрофізичних показників ґрунту з послідуючою адаптацією робочих органів сільськогосподарських машин відповідно до агротехнічних вимог в технологіях вирощування цукрових буряків.

Вивчено і впроваджено в виробництво науково-обґрунтовані сівозміни, обробітки ґрунту, удобрення, позакореневе підживлення. По сорго цукровому, вербі енергетичній, світчграсу (проса лозоподібного) і встановлено оптимальні густоти, дози добрив, глибина сівби (садіння), строки посіву (садіння).

Продуктивність культур в сівозмінах значною мірою визначається агроекологічними умовами року;

Високоефективним способом основного обробітку ґрунту в польових сівозмінах Лісостепу України є комбінований: оранка під просапні (насамперед під цукрові буряки ), мілкий та безвідвальний – під зернові та кормові культури. За впливом на поширення хвороб, розвиток шкідників та забур’яненість посівів він мало чим поступається різноглибинній оранці, але менш енергоємний, більш ґрунтозахисний і екологічний;

Систематичне застосування мілкого або безвідвального обробітку ґрунту недоцільне. Навіть при застосуванні достатньої кількості добрив та засобів захисту врожаю від хвороб, шкідників та бур’янів згодом воно призводить до зниження врожаю культур, особливо цукрових буряків.

Продовжуються дослідження по стаціонарному досліду (викоовес, пшениця озима, буряки цукрові, ячмінь ярий, конюшина, соя, вика яра, соняшник), та тимчасових дослідах міскантусу, сорго зерновому, павловнії і буряках цукрових.

Проведені дослідження в багатофакторному стаціонарному досліді переконливо показують перевагу вирощування сільськогосподарських культур в сівозміні;

Вплив сівозміни на продуктивність досліджуваних сільськогосподарських культур (пшениці озимої, виковівса, буряків цукрових та ячменю) є помітними.

Кращими попередниками озимої пшениці і наступних цукрових буряків в сівозміні є викоовес, а також конюшина однорічного використання на 1 укіс;

Сівозміна без внесення добрив не забезпечує відтворення родючості ґрунту, що призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських культур. На варіантах без внесення добрив врожайність досліджуваних культур знизилася порівняно з варіантами з внесенням стандартної дози органо-мінеральних добрив (в середньому по виковівсу – в 1,6 рази, пшениці озимій та сої в – 1,5 рази, буряку цукровому – в 2,8 рази, ячменю – в 1,4 рази, соняшнику – в 1,8 рази, конюшини – в 2,3 рази);

Внесення на 1 га ріллі 6,7 т гною + N_53,3 P_41,7 K_41,7 сприяє стабілізації гумусу і підвищує вміст фосфору і калію в ґрунті та збільшує врожайність с/г культур.

Комплексне внесення органічних і мінеральних добрив дає прибавку врожаю сільськогосподарських культур порівняно з внесенням лише органічних або мінеральних добрив;

При зменшені фосфорних і калійних добрив в два рази від стандартної дози внесення органо-мінеральних добрив в зернопросапній сівозміні відмічено істотне зменшення врожайності буряка цукрового (на 17,9 %). В той же час збільшення в 1,2 рази азотних та в 1,7 рази фосфорних і калійних доз добрив до стандартної дози внесення дало приріст врожайності буряка цукрового на 15,5 %, а ячменю – на 13,2 %;

Для зони нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України (чорноземи типові вилугувані) може бути рекомендована агроекосистема, яка включає 33 % бобових, 50 % зернових і 17 % просапних культур з застосуванням N_53,3Р_41,7К_41,7 + 6,7 т гною на 1 га сівозміної площі;

   Визначальними для формування врожайності культур є ранньовесняні запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0-150 см, накопичені за рахунок опадів в осінньо-зимово-ранньовесняний періоди. Витрачання вологи під різними сільськогосподарськими культурами впродовж вегетації неоднакове, а також різниться залежно від сівозмін і систем удобрення;

Найменша забезпеченість грунтового покриву азотом, що легко гідролізується спостерігалася на варіантах де не застосовувалися добрива з початку закладання багатофакторного стаціонарного досліду і становить в плодозмінній сівозміні – 111 мг/кг, в просапній – 104 мг/кг грунту. На варіантах постійного внесення органо-мінеральних добрив запаси азоту були: в плодозмінній сівозміні 124 мг/кг, а в просапній 119 мг/кг грунту;

Для забезпечення, збереження і відновлення родючості грунту необхідно за-стосовувати органічні та мінеральні добрива в сівозмінах, а також регулювати грунтову родючість залишаючи на полі побічну продукцію сільськогосподарських культур, яка підвищує продуктивність сільськогосподарських культур, особливо в плодозмінній сівозміні із вирощуванням багаторічних трав. Заорювання соло-ми і гички покращує процеси гуміфікації і знижує мінералізацію органічної речовини грунту. Це підтверджується нашими дослідженнями, де замість гною залишали на полі всі пожнивні рештки (солому, гичку), запаси гумусу склали 119 т/га, що на 12 т/га менше запасів на варіанті мінеральної системи удобрення;

На восьмому році вегетації, як і в попередній рік, істотне збільшення врожайності міскантусу відмічено лише на варіантах з внесенням азотних добрив в порівнянні з варіантами без внесення азотних добрив. Приріст врожайності міскунтусу між варіантами зі збільшенням доз фосфорно-калійних добрив за однакової дози азотних добрив виявився неістотним;

В умовах нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України в 2023 році середньостиглий сорт зернового сорго дав вищу врожайність зерна (на 11-22 %) та біомаси (на 17-32 %), ніж пізньо - та ранньостиглий сорти;

Рослини павловнії Клон 112 розвивалися дещо інтенсивніше за рослини павловнії повстистої. Найбільший приріст висоти рослин павловнії впродовж вегетаційного періоду (після технічного зрізу навесні) спостерігався в липні, технічний зріз стовбурів рослин навесні після першого року вегетації стимулює швидший ріст і розвиток рослин;

Нові та актуальні публікації співробітників лабораторії:

Патенти: